Будівництво нового костелу, уже мурованого, розпочалося у 1512 році. Будівництво велося коштом родини Гербуртів – тодішніх власників Нового Міста – і завершилося за кілька років, хоча оснащення храму тривало ще довго.
Костел було збудовано в стилі пізньої готики, що особливо підкреслюють контрфорси, цегельна кладка хрестової системи, стрільчасті вікна і портали. Оборонний характер споруди доповнювали оточуючі її земляні вали з частоколом.
Храмові вівтарі було встановлено в XVII столітті: у 1602 році з’явився дерев’яний головний вівтар, у 1606-му – вівтар Св. Анни, а в 1617-му – вівтар Св. Станіслава. У 1610 році в костелі було розміщено орган. Десь у той же час до костелу була добудована каплиця Добриницьких. В середині XVIII століття її було перебудовано у ренесансному стилі і переосвячено.
У 1648 році до католиків Нового Міста прийшла нова біда, коли козаки Богдана Хмельницького поруйнували містечко і розграбували костел.
Польський Географічний словник зазначає, що в середині костелу з лівого боку муру через довгий час були сліди крові, про які давній рукопис пояснює так: “Коли у 1648 році козаки під проводом Хмельницького на містечко наїхали, значна частина мешканців подалася до костелу, інші заховалися на його вежах. Козаки вдерлися і міщан, які там були, повбивали; грабуючи костел і шукаючи багатств, виламали двері на горище, а заставши там, напевно, людей, усіх повбивали. Почала, отже, кров стікати через шпару у стелі і стікала по стіні через кілька днів. Цей знак залишався аж до 1725 р., коли його забілювали 6 разів, але його не можна було забілити”.
У подальші часи костел не раз зазнавав перебудов. Так, на початку XVIII століття у ньому було встановлено нові бічні вівтарі – Св. Станіслава, Св. Антонія Падуанського, Св. Хреста і Матері Божої Св. Розарію. У 1796 році священик Юзеф Лісовський за власні кошти відремонтував вікна та орган костелу, а між 1796 та 1815 роками стару дерев’яну дзвіницю замінили мурованою.
Наприкінці XIX століття костел зазнав ґрунтовної реставрації Перший її етап тривав у 1874-1884 роках, а кошти на це частково надала родина австро-угорського цісаря Франца-Йосифа. У ті часи наново перекрили дах костелу, на якому з’явилася й нова сигнатурка. Проте далі ремонт зупинився через брак грошей. Кошти збирали за допомогою лотереї, дозвіл на організацію якої милостиво надав австрійський цісар.
Храм щедро оздоблений іконами та скульптурами
Новий етап реставрації проходив протягом 1889-1890 років. Реконструкція храму, яку провадив архітектор Томаш Прилинський, велася за канонами модної тоді неоготики. На західному фасаді замість попереднього трикутного фронтону XVIII століття з’явився псевдоготичний щипець з зубцями, а у вікна встановили стилізовані під готику вітражі. З того часу походять й неоготичні вівтарі, що стоять в костелі до сьогодні. Тоді ж було заштукатурено інтер’єр та прибудовано прямокутне приміщення на південь від хорів.
У такому неоготчному вигляді храм і дійшов до наших часів. Сприяло цьому й те, що костел, завдяки його багаторічному парохові о. Яну Шетелі, не був закритий у часи радянської влади. Католицька парафія, яку обслуговують дієцезіальні священики, існує в Новому Місті і сьогодні.
Джерело
http://www.kray.org.ua/6805/mandrivky/stariy-hram-novogo-mista/